Географічне положення

Повіт був розташований в північно-західній частині губернії між річками Дністром і Прутом і простягувався з заходу на південь на 127 верст (135 км) в районі Хотинської височини. На півдні Хотинський повіт межував з Сороцьким та Бєлцьким повітами Бессарабської губернії. До складу останьої увійшла й південно-західна частина Хотинського повіту молдавського періоду. На півночі та заході повіт (через Дністер) межував з Подільською губернією Російської імперії.
Північно-західна частина повіту межувала з австрійською частиною (Буковини) та Галиччиною. Південно-західна (через Прут) - з Молдавським князівством (пізніше - Об'єднане князівство Волощини і Молдови, Королівство Румунія).
Повітом проходила гілка Карпатських гір, яка у сіл Бричани і Сталінешти роздвоювалася та йшла в Сороцький і Бєлцький повіти. На всьому своєму протязі гілка служила вододілом між Прутом і Дністром. Північно-західна частина повіту була украй горбиста (порізана глибокими балками і ярами, що представляли здебільшого розмиви річкових долин), та покрита великими лісами (25, 30 і більш % всього кількості зручної землі). На південь і східвід Хотина місцевість вирівнювалася, приймала до деякої міри степовий характер, але все-таки зберігала хвилеподібний характер, де часто зустрічалися переліски і струмки по дну глибоких ярів і балок. Лісів було значно менше, в деяких місцях майже не було (2—10 %).

Домолдавський період

Перші сліди людини на цих землях датуються епохою палеоліту (12 000 — 10 000 років до н. е.). В період неоліту тут розселялися племена трипільської культури(IV тис. до н. е.- ІІІ тис. до н. е.). В IV-VII ст.ст. територія краю входила до Антського союзу, що існував як союз слов'янських племен (антів).
Впродовж Х-го — XI-го століть край був у складі Давньоруської держави, у Галицькому князівстві. Після занепаду Київської Русі протягом XII — XIV-го століть край у складі Галицько-Волинської держави. Хотинська фортеця розглядалась як один з важливих форпостів держави, тому їй приділялась значна увага, зокремаДанилою Галицьким. В цей час починає формуватись територіальне утворення — Шипинська земля, що охоплювала територію Північної Буковини. Шипинська земля була пограниччям західної Русі. Південніше була Берладська земля (територія, контрольована Галичем). Зв'язки Шипинської землі з Галицько-Волинської державою були перервані монголо-татарською навалою.

 

Петро Сагайдачний

Молдавський період

Протягом 1340-1365 років на південному прикордонні Шипинської землі зформувалась нова держава — Молдавське князівство. Шипинська земля у складі Молдавського князівства з 1367 року на правах автономії. З 1457 поділена на Чернівецький та Хотинський цинути. Автономний статус скасовано. Родове ім'я Шипинська земля витіснене терміном — Буковина. Практично весь час ці землі залишались предметом запеклих суперечок та воєн. З початку XVI ст. Молдавське князівство остаточно потрапляє під владуОсманської імперії, і стає фактично її провінцією. З 1711 року в межах повіту утворюється Хотинська райя. Протягом тривалих проміжків часу край займався та управлявся то польськими, то російськими військами. За винятком близько столітнього періоду процвітання — це період воєн, конфліктів, поневірянь, руїни. Власне майже повну руїну отримали австрійці, анексувавши Буковину.

Історія краю тісно пов'язана зі становленням українського козацтва. Хотинську фортецю разом з козаками займав Дмитро Вишневецький Місцеві жителі у складі козацького війська брали участь у Хотинській битві 1621 (саме тут був смертельно поранений Гетьман Сагайдачний) та національно-визвольною війною за створення української держави.

В 1774 році Габсбурзька монархія анексувала південно-західну частину Буковини. Майже 150 років край був поділеним державним кордоном.

Відповідно до Бухарестського мирного договору (1812) повіт увійшов до складу Російської імперії.

Населення

Під час перепису населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 307 959 чоловік.^[1].
Населення сільське. У повіті дфі основні форми землеволодіння: сімейно-спадкова у всіх царанів, які раніше жили на панських землях (95 %), та громадська у колишніх державних селян (5 %). Станом на 1884 р., безземельних селян - 23 %.
Крім того у повіті є резеши (близько 1 ½ тис.); вони не наділені землею, а володіють нею на праві приватної власності: не сплачуючи ні оброку, ні викупних платежів; земля їх тільки оподатковується державними та земськими податками. Резеши живуть цілими селищами.

Етнічний склад населення

За етнічним походженням населення Хотинського повіту розподілялось наступним чином:
українці - 53,24 %; молдовани - 23,4 %; євреї - 15,59 %; росіяни - 5,78 %; поляки - 0,71 %; німці - 0,22 %.

Територіальний поділ

Адміністративний центр — місто Хотин.

Станом на 1886 рік Хотинський повіт складався з 12 волостей: Бричанська (Бричани), Грозинська (Грозинці), Данківська (Данківці), Единецька (Єдинець), Кельменецька (Кельменці), Клішківська (Клішківці), Липканська (Липкани), Новоселицька (Новоселиця), Романківська (Романківці), Рукшинська (Рукшин), Сокирянська (Сокиряни), Сталинештська (Сталінешть).

Управління повітом

Найвищою посадовою особою повіту був Хотинський повітовий предводитель дворянства Бессарабської губернії (рос. Хотинский уездный предводитель дворянства Бессарабской губернии), який обирався повітовими дворянськими зборами кожні три роки, контролював усі станові справи та фактично керував найважливішими місцевими установами.

Установи державної влади та управління

З 1818 р. почало діяти Хотинське повітове справництво (рос. Хотинское уездное исправничество) у складі 4 засідателів (комісарів) на чолі з капітаном-справником. Справництво підпорядковувалось губернатору Бессарабської губернії.

З метою урядового нагляду за селянським самоврядуванням в 1889 р. почав діяти Хотинський повітовий з’їзд земських начальників Бессарабської губернії (рос. Хотинский уездный съезд земских начальников Бессарабской губернии). Складався з Земських начальників Хотинського повіту Бессарабської губернії, закріплених за дільницями (наприклад Земський начальник 7-ої дільниці Хотинського повіту Бессарабської губернії с. Романківці).

Установи міського та земського самоврядування

Самоврядування міста Хотин
З 1819 р., як адміністративний орган м. Хотин, почав діяти - «Хотинський міський магістрат» (рос. Хотинский городской магистрат).
У 1874 р. почали діяти:
«Хотинська міська дума Хотинського повіту Бессарабської губернії» (рос. Хотинская городская дума Хотинского уезда Бессарабской губернии).
«Хотинська міська управа Хотинського повіту Бессарабської губернії» (рос. Хотинская городская управа Хотинского уезда Бессарабской губернии), як виконавчий орган міського самоврядування на чолі з «міським головою».

Самоврядування Хотинського повіту
В 1869 р. в Хотині розпочали роботу «Хотинські повітові збори» (рос. Хотинское уездное собрание) та «Хотинська повітова земська управа» (рос. Хотинская уездная земская управа), як їх виконавчий орган.
У кожній волості Хотинського повіту діяли «Волосні правління Хотинського повіту Бессарабської губернії» (рос. Волостные правления Хотинского уезда Бессарабской губернии).

Література

1. Єрмолинський К. М. «Хотинский уезд», Москва, 1886.
2. Єрмолинський К. М. «Обзор Хотинского уезда в сельскохозяйственном отношении за 1887 г.»
3. Державний архів Чернівецької області, Путівник, Том 1, Фонди дорадянського періоду/За ред. Д.Жмундуляка, Київ-Чернівці, 2006. с. 88-112.
4. http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Rumanien/XIX/Svinjin/primtext3.phtml
5. Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона (1890—1907)/Хотин, т. XXXVIIa, с. 588—590.
6. Савченко В. А. Двенадцать войн за Украину. — Харьков: Фолио, 2006.