Колишня резиденція буковинських митрополитів (ХІХ ст., Чернівці)

Про цю пам’ятку люблять висловлюватися так: «Бути в Чернівцях і не оглянути Резиденцію – це все одно, що бути в Римі й не побачити Папу!» Будівництвом резиденції чеський архітектор Йозеф Главка займався 12 років. Для втілення свого грандіозного задуму він навіть створив ремісничі школи для навчання місцевих майстрів. Було відкрито також три заводи, один з яких випалював цеглу. За добу майстри мали право викласти не більше сотні таких цеглин. Архітектор найняв для спорудження резиденції 30 кращих майстрів із західних регіонів Австрії. На всі роботи заможне єпископство Буковини витратило 1 мільйон 750 тисяч флоринів.

 Музично-драматичний театр ім. О. Кобилянської (ХІХ ст.) 

Будівництво театру фінансували меценати. Нині у Чернівецькому обласному краєзнавчому музеї зберігається унікальний історичний документ – грамота, видана сто років тому на честь закладення останнього каменя в будівництво театру. Тут засвідчено прізвища буковинців, які вклали свої кошти в його спорудження. Вартість проекту сягнула 600 тисяч крон, що було величезною розкішшю для тодішнього магістрату. Театр – одне з півсотні відомих творінь знаменитого архітектурного ательє Фельнера і Гельмера. Фердинанд Фельнер та Герман Гельмер створили 1873 року контору, яка займалася проектуванням театрів і концертних залів в усій Європі, серед яких, зокрема, Віденська та Одеська опери.

 Вірменська церква (ХІХ ст.)

Для спорудження святині в 1865 році створили комітет, який видрукував вірменською та французькою мовами прохання до вірмен усього світу допомогти у зведенні храму. У списку жертводавців першим номером був сам цісар Франц Йосиф, який пожертвував одну тисячу крон. Перший камінь заклали 1869 року. А освятили храм на честь Петра і Павла 9 жовтня 1875 року. У святині правили по черзі з вірменами ще й римо-католики.
Храм пережив десятиліття варварства й нескінченну реставрацію.

  Чернівецька ратуша (ХІХ ст.)

Зі старих листівок відомо, що раніше Чернівецька ратуша була прикрашена величезним мідним двоголовим орлом – символом Австро-Угорської імперії. 50-метрова башта ратуші розташована на шестиметровому фундаменті. Вишуканий декоративний елемент з’явився на даху ратуші відразу після зведення магістрату 1847-1848 років. Його було забрано лише 1914 року. Сьогодні ратушу прикрашають нові оздоби – два годинники. Один показує час на ратушній вежі, а інший – подарунок багаторічного міського голови Антона Кохановського – встановлено на фронтоні будівлі.

 Школа №1 (ХІХ ст.)

Навчальний заклад є найстарішим на Буковині. Зводили споруду впродовж 1814-1824 років.
В її стінах навчалися такі діячі культури, як румунський поет Міхай Емінеску, перший дослідник історії Буковини професор Раймонд-Фрідріх Кайндль, історик Аркадій Жуковський.

 Свято-Духівський кафедральний собор (ХІХ ст.)

Собор збудовано у стилі пізнього класицизму впродовж 1844-1866 років. Автором проекту був віденський архітектор Реаль, який на своїх роботах залишав відомий надпис Roell. Над головним входом у тімпас на синьому фоні розміщена корона. Під нею схрещені митрополича палиця та хрест. Інтер'єр було розписано групою віденських художників. Розписи робилися олією по штукатурці.

Свято-Успенський собор старообрядників (ХХ ст.)

Півмільйона золотих карбованців було витрачено на будівництво Свято-Успенського собору старообрядників у Глибоцькому районі. Для бідної Буковини часів Австрійської імперії це була астрономічна сума. Храм за оздобленням виглядає дуже скромним – усе через суворі традиції старообрядників. Іконостас для церкви виготовили різьблярі з Володимира та палехські майстри. Будівництво мурованого храму в Білій Криниці відбулося на кошти московських купців – подружжя Гліба та Ольги Овсянникових. Доброчинність купців була своєрідною відкупною жертвою, бо їх син покінчив життя самогубством через нещасливе кохання. Овсянникови вирішили подарувати Богові храм, щоби викупити із пекла душу сина.