У статті показано можливість використання технології формування критичного мислення на уроках історії. Окреслено зміст цієї технології, що складається з трьох стадій: виклику, осмислення і рефлексії. Складено перелік методів і прийомів, що можуть використовуватись на різних етапах (стадіях) проведення уроку.

Події сучасності обумовлюють соціальний запит на виховання творчої особистості, здатної, на відміну від людини – виконавця, самостійно мислити, генерувати оригінальні ідеї, приймати нестандартні рішення. Таким чином, розвиток критичного мислення стає найактуальнішим за часів інтенсивних соціальних змін, коли неможливо діяти без постійного пристосування до нових

політичних, економічних або інших обставин, без ефективного вирішення проблем, значна частина яких не передбачувана. Такий стан справ вимагає якісно нового підходу щодо підготовки молоді до життя. Основна увага в школах повинна приділятися тому, щоб перетворити викладання навчальних предметів, зокрема історії, на процес дослідження.

Термін «критичне мислення» пройшов непростий шлях свого становлення в системі освіти України. У слові «критичний» до тих пір часто бачили негативний аспект – словосполучення «критичне ставлення» скоріше ототожнювалося із фразою «негативне ставлення», тобто таке, що містить зауваження, критику, несприйняття. Власне, поява терміну «критичне мислення» не лише започаткувало новий напрям у дослідженні процесів мислення, а й докорінно змінили стереотип щодо слів з коренем «критик». Останнім часом проблема розвитку критичного мислення як моделі для навчання і виховання громадян суспільства майбутнього перебуває в центрі уваги зарубіжних і вітчизняних педагогів. Інтерес до технології критичного мислення як освітньої інновації виник в Україні наприкінці XX століття. 

Технологія розвитку критичного мислення – педагогічна система, спрямована на формування у школярів аналітичного мислення.

        Людина, що здатна критично мислити має власну думку і може її обґрунтувати; визнає можливість існування різних поглядів на проблему; пов’язує обговорювану проблему з життям, власним досвідом; вміє вислухати позицію іншого й бути стриманим і коректним в разі незгоди з іншим. Таким чином, людина здатна критично мислити є повноправним членом суспільства. Така людина не лише виживе в сучасному соціальному середовищі, а й реалізує свої здібності, буде толерантно ставитись до інших і, саме головне, забезпечить прогресивний розвиток людства.

З метою розвитку критичного мислення учнів необхідно керуватися такими засадами викладання історії:

- по-перше, формування в учнів стійкого пізнавального інтересу до предмета шляхом актуалізації матеріалу, мотиваційної діяльності, практичного застосування набутих знань.

- по-друге, розвиток культури розумової діяльності учнів у процесі проблемного, дослідницького, евристичного осмислення історії.

- по-третє, створення умов для розвитку навичок самостійного здобуття історичних знань:

- по-четверте, формування досвіду використання набутих історичних знань для розв’язання практичних завдань, застосування їх у конкретних життєвих ситуаціях:

Методика розвитку критичного мислення заснована на творчому співробітництві учня і вчителя, на розвитку в учнів аналітичного й творчого підходів до будь-якого матеріалу. Навчання здійснюється у три стадії:

 1) виклик-Вступна частина уроку (зазвичай перші 5–7 хвилин), яку в технології розвитку

критичного мислення називають викликом, етапом актуалізації та мотивації навчання.

На цьому етапі завдання, які пропонуємо учням, сприяють тому, щоб вони разом з учителем:

-освіжили наявні в них знання, уявлення, уміння, пов’язані з опрацьовуваною темою;

-провели інвентаризацію цих знань і уявлень (у тому числі, помилкових);

-зосередили увагу на новій темі;

-створили контекст для сприйняття нових ідей.

2) осмислення-основна частина (27-30хвилин) На цьому етапі учні за допомогою вчителя:

-порівнюють свої очікування з тим, що їм реально пропонують вивчити;

-експериментують, пробують зробити що-небудь з того, чого навчаються, на практиці, виходячи з наявних уявлень, знань, умінь незалежно від того, чи є вони достатніми;

-аналізують отриманий досвід;

-переглядають свої очікування й висловлюють нові;

-виявляють головне, осмислюють теоретичні ідеї, концепції;

-відстежують хід власних думок;

-роблять висновки про матеріал;

-пов’язують зміст уроку з особистим досвідом;

-переймаються питаннями про зміст уроку;

-відпрацьовують уміння і стратегії мислення

3) рефлексія – підсумкова На цьому етапі учні разом з учителем:

-узагальнюють основні ідеї уроку;

-інтерпретують та апробують ці ідеї;

-обмінюються думками й висловлюють особисте ставлення до них;

-оцінюють отримані знання та вміння;

-ставлять перед собою додаткові питання.

Перша стадія (виклик) – актуалізує наявні знання учнів, збуджує інтерес до теми; саме під час цієї стадії формулюється проблема та визначаються цілі вивчення матеріалу. Для цього слід використовувати різноманітні прийоми:

а) «мікрофон», коли кожен учень коротко говорить в уявний мікрофон, чому ми вивчаємо ту чи іншу тему чи, що він вже знає по даному матеріалу;

б) метод «очікувань», діти говорять, що вони очікують від даного уроку;

в) метод «вільного письма», коли учні не знаючи матеріалу, прогнозують подальший розвиток подія, а потім порівнюють свої думки з фактичним матеріалом;

г) «мозковий штурм», коли вчитель пропонує проблему, яка записана на дошці, потім всі учасники штурму висувають свої шляхи розв’язання даної проблеми. Всі висунуті ідеї записуються на дошці;

д) прийом «ЗХВ», коли на початок вивчення нової теми учні записують в таблиці те, що їм вже було відомо з нової теми в колонці з буквою 3, тобто “Знаю”. Далі в колонці під буквою X – “Хочу знати”, в останній колонці під буквою В –  ”Вивчу” (над чим працювати додатково).

Ці прийоми доцільно використовувати саме на етапі виклику, тому що:

- по-перше, прийоми пробуджують інтерес кожного учня до уроку, дитині цікаво, чи справдяться прогнози, очікування;

- по-друге, діти вчаться аналізувати, пов’язують відомий матеріал з новим;

- по-третє, учні мають можливість висловити свою думку, а потім самостійно перевірити правильність своїх суджень.

Розгляним наприкладі початковий етап уроку.Візьмемо тему 8 класу історії України “Боротьба українського козацтва з чужоземними загарбниками. Гетьман П.Конашевич-Сагайдачний”

Актуалізація знань учнів

Історичний диктант

1. Берестейська церковна унія була задумана, щоб подолати кризу православної церкви, але насправді призвела до …
2. Право підпорядковуватися не своїм єпископам, а безпосередньо патріархові називається …
3. Коли в 1960 р. з Москви через Київ проїжджав єрусалимський патріарх Феофан, то до нього звернулись представники від усієї української громади з проханням …
4. У сан київського митрополита було висвячено …
5. У 1632 р. були укладені так звані «Пункти для …»
6. 1632 р. митрополитом Київським і Галицьким був затверджений …
7. Петро Могила обмежив право магнатів втручатися у …
8. У львівській друкарні було видано працю П. Могили …
9. Після легалізації православної церкви у становище уніатської церкви …
10.  На православному церковному соборі в Києві у 1629 р. розглядалося питання про …

 Мотивація навчальної діяльності

Евристична бесіда

• До складу яких держав входили українські землі на початку XVIIст.?
• Коротко охарактеризуйте становище українського населення під владою іноземних держав.
• Якої шкоди завдавали українським землям турецько-татарські набіги?
• Яке значення мала боротьба козаків з турками й татарами?
• Охарактеризуйте військову майстерність козаків.
• Як ви вважаєте, з якою метою козаки здійснювали походи проти турків і татар?

Інша тема:  Український національний рух наприкінці 40 – х років ХІХ ст. Кирило –

Мефодіївське братство (9 клас)

Актуалізація.

1.Учні у парах готують відповіді на запитання:

- У складі яких держав були українські землі наприкінці ХУІІІ – у першій половині ХІХ ст. ?

- Яким бачилось майбутнє представником різних течій суспільно – політичного руху

України наприкінці ХУІІ – початок ХІХ ст. ?

- Чому ці течії не мали єдиної точки зору на майбутнє України ?

2.На дошці креслимо таблицю

Знаємо

Хочемо дізнатися

Дізналися

Інша тема (9 класу):Анти кріпосницька боротьба в перші половині XIX ст.

Актуалізація опорних знань учнів.

Вчитель .Наприкінці ХVІІІ ст. внаслідок політики російського уряду було остаточно

ліквідовано автономію України, її права, вольності і привілеї, які не раз гарантувались

царським словом і договорами. Із скасуванням гетьманства та полково- сотенного

устрою, становище країни було зведено до рівня звичайної російської провінції: на всій її

території насильно встановлювались органи управління Російської імперії, а згодом і

загальноросійське законодавство. Україна перетворилась на внутрішню колонію

Російської імперії.

- Що таке соціальна боротьба? Якою вона була наприкінці ХVІІІ ст..? Чи були умови для її

посилення? (Об’єднатись у групи, записати свої міркування з цього приводу).

Зачитування відповідей.

- Порівняємо ваші відповіді із матеріалом, що подається у підручнику

Друга стадія полягає в осмисленні нового матеріалу. Відбувається основна змістовна робота учня з текстом, причому поняття “текст” варто розуміти досить широко: це може бути будь-яке джерело, а також розповідь вчителя, відеоматеріали тощо. У процесі роботи учнів з новою інформацією вчителю доцільно використовувати методики групового навчання. Згідно з матеріалами проекту «Читання та письмо для розвитку критичного мислення», «груповим є навчання, коли учні працюють разом у парах чи невеликих група, спільно розв’язують проблему, аналізують спільну тему або приходять до порозуміння заради створення нових ідей» [4, 13]. На уроках, де для вивчення визначено великий обсяг матеріалу, доцільно організувати роботу учнів у малих групах, парах. На даній стадії використовуються такі прийоми і методи, як:

- «фішбоун» (в перекладі «рибний кістяк»): голова – питання теми, верхні кісточки – основні поняття теми, нижні кісточки – суть понять, хвіст – відповідь на питання. Записи повинні бути короткими, являти собою ключові слова або фрази, що відображають суть. Наприклад:

- «рафт». Назва являє собою скорочення: Р (оль) – А (удиторія) – Ф (орма) – Т (ема). Ідея полягає в тому, що учень пише текст не від своєї особи, а від імені історичного персонажа (король, селянин, революціонер і т.д.). Потім вибираємо, для кого будемо писати, і визначаємо стиль створюваного тексту. Це може бути лист, замітка в газету, скарга чиновнику тощо.

Під час роботи учнів на стадії осмислення матеріалу необхідно значну увагу приділяти історичним термінам. Адже, якщо не знаєш терміни – не розкриєш зміст даної теми. Для цього використовуються такі методики розвитку критичного мислення, як «Діаграма Венна», гронування, кубування, сенкан. За допомогою саме цих методик учні можуть виділити риси, складові частини певного історичного поняття, порівняти його з іншим терміном. Діти вчаться аналізувати, систематизувати, використовувати матеріал. Плюс, ці методики – ще й гарна наочність, що дає змогу дітям краще запам’ятати інформацію. Значну роль у розвитку критичного мислення на уроках історії відіграють графічні організатори, які дають можливість порівняння, узагальнення, формують навички самостійної роботи. В першу чергу, це структурно-логічні схеми. Після роботи учнів з текстом доцільно щоб вони заповнити таблицю (прийом «Інсерт», або «Робімо позначки»), графи якої відповідають запропонованим позначкам:       

         Головна умова полягає в тому, що учні повинні заповнити таблицю, не виписуючи ті чи інші положення з тексту, а власними словами. Заповнена таблиця стає основою для подальшої роботи: вчитель може запропонувати зробити висновок: «Що нового ми дізналися з цього тексту?», «Які запитання виникли підчас вивчення тексту?» тощо.

         Під час розповіді учнів чи аргументації власної позиції широко використовуються на уроках історії методи «Прес», «Незакінчене речення», «Тільки хвилина». Ці методи допомагають дітям упорядкувати власні думки, й у чіткій і стислій формі висловити власну позицію.

Третя стадія в технології розвитку критичного мислення це – міркування або рефлексія. Під час цієї стадії учень повинен осмислити вивчений матеріал і сформулювати свою особисту думку, ставлення до досліджуваного матеріалу. Методичними прийомами виступають написання есе, проведення дискусії, складання схем, методики «Лінія громадської думки», «Займи позицію», «Дискусійна шкала». Після вивчення матеріалу в кожного учня сформувався свій погляд на подію. Ці види діяльності допоможуть нам з’ясувати, які позиції можуть існувати  в класі щодо вивченого питання, як учні засвоїли дану тему, який матеріал їм найкраще запам’ятався. До того ж, кожен матиме можливість, обґрунтувати свою позицію, порівняти свої думки з поглядами інших, заповнити ті прогалини в знаннях, які, можливо, утворилися підчас уроку (хтось щось недослухав тощо).

Результат цього етапу полягає в усвідомленні способів набуття та обробки інформації, корекції своїх установок, дій, розмірковувань.

         Отже, саме життя вимагає від нас впровадження в практику методик розвитку критичного мислення. Адже діалоговий характер методик сприяє активізації роботи всіх учнів, дає дітям впевненість в свої силах, поштовх до оволодіння новими матеріалами. Зростає зацікавленість предметом, бажання здобути більш глибокі знання. На цих уроках учні виробляють вміння працювати колективно, а також швидко та якісно опрацьовувати тексти, аналізувати матеріал, чітко висловлювати власну думку, слухати та поважати погляди інших, зображати схематично свої знання. Уроки, де значна увага приділяється розвитку критичного мислення це – творчі, цікаві уроки, де кожен учень – головний актор, і тільки від його дій залежить подальший хід уроку. Завдяки використанню технології розвитку критичного мислення ми виховуємо «гармонійно розвинену особистість», яка зможе самостійно вирішувати проблеми і шукати та знаходити життєву істину.